Олег Дудко - Думи мої думи мої

Думи мої думи мої

Українська народна пісня

Слова: Тарас Шевченко

Музика: Олександр Рубець Микола Лисенко

Співає: Олег Дудко

Текст пісні

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?..

Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас, –

Де ж мені вас діти!..

В Україну ідіть, діти,

В нашу Україну,

Попідтинню сиротами,

А я – тут загину.

Там найдете щире серце

І слово ласкаве,

Там найдете щиру правду,

А ще, може, й славу...

Привітай же, моя ненько,

Моя Україно,

Моїх діток нерозумних,

Як свою дитину.

Скачати mp3

Олександр Рубець

Олександра Рубця ви всі добре знаєте за картиною І. Рєпіна «Запорожці…». Його зображено спереду праворуч на картині – могутній козарлюга у червоному жупані, в смушевій шапці.Це – нащадок наказного гетьмана Павла Полуботка, родом із м. Чугуєва, професор Петербурзької консерваторії Олександр Рубець, автор музики до поезії Тараса Шевченка «Думи мої, думи мої».

Народився він 13 жовтня 1837 року у м. Чугуєві Харківської губернії, де тоді служив його батько. У хаті Рубців частими гостями були бандуристи та лірники, пісні яких залишили помітний слід у душі малого. Згодом Олександр Рубець сам навчиться грати на бандурі, а легенди та казки, що розповідала йому колись старенька нянька, видав друком окремою книжкою. Навчався Олександр Рубець у Харківській та 1-ій Київській гімназіях. З 1858-го року Рубець розпочав навчання у Ніжинському ліцеї, але як сам згадував потім: «лінувався, більше займався співом, записував українські пісні, унаслідок чого закінчив ліцей з чином XIV класу» (тобто найнижчим). З цього часу українська пісня стала головним захопленням Олександра. Він поступив до Петербурзької консерваторії, а на канікулах подорожував пішки українськими землями, збираючи та обробляючи народні пісні. Майже всі увертюри, що написав за своє життя Олександр Рубець, були майстерними обробками народних пісень України. 1870-го року поклав на музику поезію Тараса Шевченка «Думи мої, думи мої» та випустив друком «Збірник українських народних пісень». Закінчивши 1866-го року консерваторію, Рубець залишився там викладачем елементарної теорії та сольфеджіо. Читати далі

Підручники, які написав Рубець для викладання цих дисциплін, шанувалися професорами Ленінградської консерваторії навіть за радянських часів. Українська музична культура для Олександра Рубця була на чільному місці. Він видав нові збірники «Двісті малоросійських пісень» та «216 українських народних наспівів», «Збірник народних танців (Козачки)». Авторитет Рубця в галузі української музики настільки великий, що з ним консультувалися найвідоміші російські композитори при створенні своїх творів із українського життя. Рубець допоміг Петру Чайковському у створенні опер «Мазепа» та «Черевички», а Римському-Корсакову у його праці над оперою «Майська ніч». З роками все більше часу проводив Олександр Рубець у рідному Стародубі. Їздив Олександр Рубець і по селах, шукаючи талановитих юнаків i дівчат з музичним слухом, та за свій кошт відправляв їх на навчання до Петербургу. 1878-го року до Рубця в Стародуб двічі приїжджав на гостину художник Ілля Рєпін, який у цей час працював над картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Колоритна козацька постать Олександра Рубця так захопила художника, що художник вмовив композитора стати прототипом одного з героїв цієї картини.

1895-го року Олександр Рубець важко захворів на катаракту очей. Після невдалої операції він назавжди осліп. Але важка недоля не зломила Рубця. Він переїхав до Стародуба та присвятив останні роки життя рідному місту. Маючи непогану пенсію, майже всю її Рубець витрачав на відбудову рідного Стародуба. Побудував у місті перший кінотеатр. У своїй хаті він влаштовував публічні концерти та заняття народного хору, у флігелі працювали музична, рисувальна школи. У селі Буді Корецькій побудував сільську школу.

Помер Олександр Рубець 28 квітня (11 травня) 1913-го року, був похований на цвинтарі Вознесенської церкви. Та після другої світової радянська влада знищила і Вознесенську церкву, і могилу Олександра Рубця (пам’ятник вкрадено, могилу заасфальтовано). Хата О. Рубця отримала нову адресу по вул. Урицького.

Автор - Ганна Черкаська