Ми використовуємо cookie для покращення роботи сайту
Пісня про Симона Петлюру
Пісня пам'яті Симона Петлюри
Українська пісня
Слова: Ігор Жук
Музика: Ігор Жук
Виконує: Ігор Жук
Текст пісні
Хлопці чи чули, як сурма по нас голосила?
Сила ворожа закрила до волі нам шлях...
Пане хорунжий, якби ж то була просто сила,
Ми б тою силу давно вже тримали в руках.
Плакали верби над долею нашою злою,
Тільки й було того щастя на мент, на ковток...
Пане хорунжий, ми йшли не намарне до бою;
Щось таки, бачите, виросло з наших кісток!..
Щось таки виросло, кажете?.. Так, правда ваша,
Але ж дивіться, як глушить те зілля осот!..
Пане Симоне, то коникам завтрашнім паша,
А хто на коників сяде - досягне висот!
Хлопці, то що ж: вам не шкода й життя молодого? -
Ваші кохані вже правнуків няньчать своїх...
Пане Симоне, ми з тим нині ближче до Бога,
Щоб не за себе молитись Йому, а за них.
Що ж, Україні не вік вікувати сумною,
Ми ще народимось в наших онуках не раз!
Хлопці, я дякую вам, що були ви зі мною,
Хлопці, я дякую долі, що був біля вас!
Симон Васильович Петлюра (1879-1926) – видатний український політичний, військовий та державний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Він є однією з ключових постатей в історії Української революції 1917-1921 років.
Основні факти з його біографії та роль в історії України:
Народився 22 травня 1879 року в Полтаві в сім'ї міщан козацького походження. Навчався в Полтавській духовній семінарії, звідки був виключений за революційні настрої. З кінця 19 століття брав активну участь в українському національному русі. Був членом Революційної української партії (РУП), а пізніше – Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Працював публіцистом, редагував різні українські видання, зокрема журнал "Украинская жизнь" у Москві. Читати далі
Українська революція:
Після Лютневої революції 1917 року став одним з ініціаторів і організаторів українського військового руху. Був обраний головою Українського Генерального Військового Комітету. У червні 1917 року обійняв посаду Генерального секретаря військових справ Української Центральної Ради. Зіграв ключову роль у формуванні українських збройних сил.
Лідер Директорії УНР:
У листопаді 1918 року очолив антигетьманське повстання Директорії Української Народної Республіки (УНР). З грудня 1918 року був Головним Отаманом військ УНР, а з лютого 1919 року – Головою Директорії УНР. Ця посада фактично дала йому диктаторські повноваження в період війни. Під його керівництвом УНР боролася за незалежність проти більшовицької Росії та білогвардійців. Зокрема, він підтримав Акт Злуки УНР і ЗУНР у єдину державу (22 січня 1919 року).
Після поразки у визвольних змаганнях емігрував до Польщі, а потім до Франції. Продовжував керувати діяльністю уряду УНР в екзилі, заснував тижневик "Тризуб". Загинув у Парижі 25 травня 1926 року від кулі Самуїла Шварцбарда.
Симон Петлюра є однією з найбільш суперечливих, але водночас значущих постатей в українській історії. Радянська пропаганда тривалий час намагалася дискредитувати його, приписуючи йому антисемітські погляди (хоча є документи, що підтверджують його засудження погромів та накази про боротьбу з ними). В сучасній Україні Петлюра визнаний одним з борців за незалежність, символом національно-визвольного руху.