Чому пісня має назву народна

Чому пісня народна

Ми співаємо пісні, слухаємо пісні і задаємо питання, чому одна українська пісня називається народною, а інша такої назви немає. Просте питання, чому пісня має назву народна?  

Не перший раз зустрічаю коментар, що народна пісня не являється народною. Люди чомусь вважають, що пісня яка має автора, не може бути народною, на мій погляд це дивно. Такий  коментар я отримав до пісні  «Гей соколи».

Народні пісні: Більшість народних пісень мають автора, не існує пісні без автора, існують забуті автори пісень, яких ми втратили в наслідку якихось історичних подій, або по іншим причинам. Народну пісню «Засвіт встали козаченьки» написала Маруся Чурай. Українську народну пісню «Розпрягайте хлопці коні» написав Іван Негребецький. Багато народних пісень написав Тарас Шевченко.

Поети сучасності теж можуть написати пісню, яка може стати народною, правда цій пісні потрібно заслужити це звання. Пісня стає народною не тому що вона немає автора, а тому що вона живе в народі і передається з уст в уста, і передає дух народу. Якщо поет сучасності напише твір який буде жити в народі, і буде передавати дух цього народу, його твір обов'язково стане народним. Подібним народним твором стала пісня «Наливаймо браття кришталеві чаші» яку написав Вадим Дмитрович Крищенко, подібними народними піснями стали вірші Тараса Шевченка і інших поетів.  

Вікіпедія так пише про народну пісню: Питання авторства української народної пісні

Першотворці народних пісень, як правило, невідомі, або взагалі не можуть бути визначені через колективне авторство ( від себе додам - поняття колективне авторство незрозуміле, колективне авторство, це коли перше джерело пісні доповнюється людьми і зазнає змін). Всі народні пісні мають першоджерело, але під дією обставин, дією часу, ці пісні поступово зазнають змін. 

Народна пам'ять зберегла лише деякі імена авторів пісень, які стали народними. Це Маруся Чурай, авторка пісень «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Засвіт встали козаченьки»; козак Семен Климовський — «Їхав козак за Дунай». Друга частина народних пісень — літературного походження: «Реве та стогне Дніпр широкий» (Т. Шевченко), «Ніч яка місячна» (М. Старицький) і т. д.