Усміх твій таємничий
Усміх твій таємничий
Ми використовуємо cookie для покращення роботи сайту
Українська пісня
Слова: Ярослав Масляк
Музика: Богдан Весоловський
Виконує: Wszystko
Текст пісні
Погас останній вже сонця промінь,
Сумним акордом скінчився день,
І прийде знову вечірній спомин,
На тиху розмову в сяйві ліхтарень.
І тільки в мріях ти вже прилинеш,
Мов гомін щастя колишніх днів,
А на стріванні знов усміх кинеш,
Що полонив бідне серце мені.
Приспів:
Усміх твій таємничий так мене ще манить,
То до щастя, мов кличе, то зі щастя, мов кпить,
Усміх твій таємничий моє серце закляв
Каже тужити, хоч кохання створити,
Вже не зможеш ні ти, ні я.
Ще досі сниться у снах звабливих,
Манить блаватом з-під довгих вій,
Хоч вже не прийдуть ті дні щасливі,
Де щастям здавався обрій наших мрій.
Запізно нині. З очей полуду,
Життя стряхнуло, мов цвіт сумний,
І тільки в серці твій усміх збудить,
В самотні дні спогад цей чарівний.
Приспів:
Біографія - Весоловський Богдан: Весоловський Богдан Остапович народився у Відні 31 травня 1915 року. Після Першої світової війни родина переїхала до Стрия. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету та у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка. Також закінчив Консульську академію у Відні. Знав кілька іноземних мов.
Почав писати музику з 16 років, а у 22 річному віці написав одну зі своїх найпопулярніших пісень «Прийде ще час». Читати далі
Уже перші музичні твори принесли Богданові Весоловському славу. У 1930-х роках разом зі скрипалем Леонідом Яблонським і акордеоністом Анатолем Кос-Анатольським входив до складу популярної на той час молодіжної Джаз-капели Яблонського. Здобувши освіту, у грудні 1938 року, виїхав до Закарпаття для участі в розбудові Карпатської України. Після поразки карпатських січовиків емігрував до Відня, де згодом побрався з Оленою Залізняк. У Відні під час Другої світової війни разом з композитором Андрієм Гнатишином опрацьовував ноти українських народних пісень для видавництва Бориса Тищенка.
У роки війни у подружжя Весоловських народилися двоє синів. 1949 року за допомогою української громади Канади сім'я переселилася до цієї країни. Решту життя працював в українській редакції Міжнародного канадського радіо в Монреалі. Наприкінці 1960-х років йому дозволили за канадсько-радянським обміном відвідати Україну. Тоді він побував у Львові, зустрівся зі своїм родичем Остапом Охримовичем, побував на могилі Тараса Шевченка у Каневі. Повернувшись до Канади, невдовзі помер 17 грудня 1971року. Через 20 років дружина виконала його заповіт і урну з прахом Богдана Весоловського поховали у Стрию в родинному гробівці.