Гей пливе кача по Тисині

Гей пливе кача

Українська лемківська народна пісня

Слова і музика народні 

Виконує: ?

Текст пісні 

Гей, пливе кача по Тисині,

Пливе кача по Тисині.

Мамко ж моя, не лай мені,

Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,

Залаєш ми в злу годину.

Сам не знаю де погину,

Сам не знаю де погину.

Гей, погину я в чужім краю,

Погину я в чужім краю.

Хто ж ми буде брати яму?

Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберут ми чужі люди,

Виберут ми чужі люди.

Ци не жаль ти, мамко, буде?

Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, якби ж мені, синку, не жаль?

Якби ж мені, синку, не жаль?

Ти ж на моїм серцю лежав,

Ти ж на моїм серцю лежав.

Гей, пливе кача по Тисині,

Пливе кача в по Тисині.

Пісня - Пливе кача по Тисині 

Пливе кача по Тисині - українська лемківська народна пісня. Стала відома після її виконання під час реквієму за полеглими учасниками Революції гідності.

Пісня - Пливе кача, включена до протоколу параду ЗСУ до Дня Незалежності 24 серпня 2014-го (у виконанні академічного хору ім. Ревуцького).

За свідченнями фольклориста Івана Хланти пісню «Пливе кача по Тисині» вперше записав композитор і фольклорист Дезидерій Задор у 1940-х роках у селі Воловець Закарпатської області. Пісня була опублікована у збірці «Народні пісні підкарпатських русинів» в Ужгороді у 1944 році.

На думку дослідника Василя Сокола пісня має літературну історію. Народний поетичний твір був істотно перероблений закарпатським письменником і перекладачем Василем Гренджою-Донським.

Поетика твору надзвичайно архаїчна. Зокрема, образ смерті (чи переходу у потойбіччя) як птаха-качки, що перетинає водне плесо, існує у різних модифікаціях у кельтських та фіно-угорських епічних творах (у тому числі в «Калевалі»). Належить до рекрутських пісень.

У найближчій історичній перспективі пісня належала до репертуару воїнів УПА під час Другої світової війни та збройної боротьби 1950-тих років.