Весільне вильце

Ми співаємо - Горіла сосна палала під нею дівчина стояла. Виникає питання, чому ця сосна горить і під нею стоїть дівчина?

У нас існує весільна обрядова традиція, під час весілля палити сосну. За традицією брали гілку сосни і влаштовували таким чином, гілки сосни втикали в хліб або весільний коровай. прикрашали квітками, колоссям, калиновими ягодами, хмільними шишками, кольоровими та золотими і срібляними нитками, стрічками і папірцями. Весільне гільце, наряджали подібно до того, як ми прикрашаємо ялинку на новий рік. На гілках сосни також кріпили невеликі воскові свічки, які підпалювали і таким чином сосна палала. Ще сосну палили іншим способом, в кінці весіілля соснове весільне гільце буквально спалювали, це така наша весільна традиція.

 Цю давню традицію, до цих пір шанують в селах і молодята в'ють своє родинне гніздо з сосни. Кажуть, що символізує поєднання двох родин і створення нової спільної родини.  

 Весільна традиція, про яку співають в пісні Горіла сосна палала  описується і в інших піснях. Наприклад, про цю традицію, ми можемо прочитати в пісні «Їхали козаки із Дону додому». Автор пісні описує, як козаки силою прив'язали косу дівчини до весільного деревця і підпалили сосну, а дівчина кричить і не хоче одружуватись, просить когось врятувати її від цього шлюбу.

Ой ти, Галю, Галю молодая,

Підпалили сосну од гори до низу.

Горить сосна, горить і палає,

Кричить Галя криком, кричить-промовляє.

Ой ти, Галю, Галю молодая,

Кричить Галя криком, кричить-промовляє

Ой хто в лісі чує, нехай той рятує,

Ой хто дочок має, нехай научає!

Весільне гільце, ставили в кутку під образами, свічки на гільці підпалювали з верху до низу, тому в пісні «Їхали козаки із Дону додому» співають «підпалили сосну од гори до низу».

Весільне гільце (також вільце, вильце) – це один з найдавніших та найсимволічніших атрибутів традиційного українського весілля, що сягає своїм корінням дохристиянських вірувань. Це обрядове деревце, що уособлює молоду пару, її майбутнє сімейне життя, родючість та добробут.

Історія та символіка

Коріння весільного гільця пов'язані з культом природи, зокрема з Деревом Життя та культом родючості. Воно є символом єдності двох родів, створення нового сімейного гнізда. Сама назва "гільце" походить від слова "гілка", "гілля", а варіанти "вільце", "вильце" пов'язують з дієсловом "вити", що натякає на "виття кубла" або "родинного гнізда". Вислів "робити гільце" або "вити гільце" мав переносне значення "виходити заміж".

Дослідники проводять паралелі між весільним гільцем та іншими обрядовими деревами, такими як Купальське деревце (Купайлочка, Купалиця), травневе дерево Західної Європи, різдвяна ялинка. Це підкреслює універсальність символу дерева в обрядовості багатьох народів.

Як робили гільце

Весільне гільце робили з верхівки або гілок певних дерев:

* Хвойні породи: найчастіше використовували сосну, ялину, смереку, особливо в лісостепових, поліських та гірських районах. У зимовий період, коли інших зелених дерев не було, хвойні були незамінні.

 * Фруктові дерева: влітку могли використовувати розгалужені гілки вишні, черешні, груші, сливи, рідше — калини, верби.

Гільце обов'язково встановлювали у хлібину, коровай або макітру із житом. Ця комбінація хліба та деревця символізувала єдність двох родів та достаток.

Прикрашання гільця

Прикрашали гільце з особливою ретельністю та символічним значенням:

 * Квіти: паперові, живі квіти різнобарвних кольорів. Кожна пелюстка закручувалася, а квіти кріпилися до гілок.

 * Ягоди: калинові ягоди (символ краси, любові, але й гіркоти).

 * Колосся: пучечки житніх та вівсяних колосків (символ родючості та багатства).

 * Хміль: хмільні шишки (символ молодості, веселощів).

 * Стрічки: різнокольорові (золоті, срібні, червоні тощо), нитки, папірці.

 * Калачі та цукерки: іноді до гілля приліплювали невеликі калачі та цукерки.

 * Свічки: у деяких місцевостях приліплювали невеликі запалені воскові свічки.

На вершечок гільця часто прив'язували дві великі ружі (квітки), які молоді потім зберігали біля образів.

Обрядовість та роль гільця на весіллі

 * Дівич-вечір: гільце прикрашали дівчата на дівич-вечорі, співаючи обрядових пісень, наприклад, "Ой, хто буде гільце вити, Той буде вище жити". Це символізувало прощання молодої з дівуванням.

 * Викуп: у деяких традиціях дружба молодого мав викупити гільце.

 * Місце на весіллі: гільце стояло на столі протягом усього весілля, часто біля короваю. Воно було центральним елементом весільної обрядовості.

 * Танець з гільцем: дружба (боярин) ніс гільце поперед молодих, а потім танцював з ним. Вважалося, що гільце не повинно стояти під час весілля, з ним потрібно танцювати.

 * Після весілля: гілочки гільця зі стружкою часто обламували і роздавали гостям разом з короваєм. Ружі з вершечка забирали молоді й зберігали. Стовбур гільця "затанцьовували" разом з підошвою короваю, або ж спалювали.

Весільне гільце - це не просто прикраса, а глибокий символ, що відображає уявлення українців про створення сім'ї, життєвий цикл, зв'язок з предками та віру в щасливе майбутнє. Хоча багато традицій видозмінюються, символіка гільця залишається важливою частиною української культурної спадщини.