Біографія Маруся Чурай

Біографія: За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 (за іншими версіями — у 1628 або 1629) році,  в сім'ї козацького сотника Гордія, який був одним із провідників антипольського повстання. Батька Марусі   Чурай, козака Гордія Чурая,  у 1638 році, як бунтівника , поляки спалили на багатті у Варшаві, і Маруся   залишилася жити з одною матір'ю, мешкали вони в Полтаві. Їхній будинок стояв на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря.

В юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іскра Іван Якович, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку (за іншими версіями - Грицю Остапенку), сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася.

Коли почалося повстання Хмельницького, у 1648 році, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутись. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу дівчину на ім'я Гануся. Зраджена дівчина не витримала втрати, та вирішила отруїти себе зіллям, що вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, але як стверджувала Маруся це зілля ненароком випив Гриць і помер.

Улітку 1652 року, полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра. Текст універсалу був такий. «В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити». Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними - в 1652 році у Полтаві від сухот невдовзі після амністії або стала монашкою якогось з українських монастирів.

Маруся Чурай за своє коротке життя  написала багато пісень і віршів, її вважають автором  біля двадцяти народних пісень.  

    «Сидить голуб на березі»;

    «Зелений барвіночку»;

    «На городі верба рясна»;

    «Ой не ходи, Грицю»;

    «Грицю, Грицю, до роботи»;

    «Засвистали козаченьки»;

    «Котилися вози з гори»;

    «Ішов Милий Горонькою».