Зоряна Коновалець - Завжди Перші
Зоряна Коновалець - Завжди Перші
Ми використовуємо cookie для покращення роботи сайту
Українська пісня
Слова: Олександр Положинський
Музика: Олександр Положинський і Віталій Калініченко
Виконує: Зоряна Коновалець
Текст пісні
Ти чуєш, брате, цю дзвенячу тишу?
Ти бачиш ці димуючі стволи?
Завжди на максимум не менше і не більше
Ми витримали, ми таки змогли
Стріляти до останнього патрону
Боротися, поки стачає сил
Десантно штурмові крилаті батальйони
Запарашутили блакитний небосхил
Приспів.
Ми завжди перші, наші силуети
Позначені на лінії вогню
Покриті славою марунові берети
Здобуті вишколом, освячені в бою!
Ми завжди перші! Треба, значить треба
В серцях відбитки стародавніх рун
Додавши крові до блакиті неба
Отримуємо якісний марун
Нові часи, нове зродили військо
Здавалось, як завжди тече Дніпро
Та ворог підійшов занадто близько
І показав своє гниле нутро
Нас повели неходжені дороги
Втекти чи здатися для нас не варіант
Важкі бої, атаки, рейди, перемоги
Де небезпечно там і штурмовий десант
Приспів.
Нас бережуть полеглі побратими
І хоч з небес немає вороття
Назавжди доля поєднала з тими
Хто віддали за нас свої життя
Складаємо і плани, і маршрути
Складаєм розклад і розподіл сил
Складаємо присягу й парашути
Але ніколи не складемо крил
Приспів.
Зоряна Коновалець про свою пісню повідомляє: Пісня "Завжди Перші" ДШВ, була презентована Зоряною Коновалець до Дня Десантно - штурмових військ України. Слова до пісні і музику написав Олександр Положинський. З музикою йому допомагав Віталій Калініченко.
Аранжування запис: Роман Наконечний
Гітара : Володимир Матвійчук
Монтаж відео: Оксана Бондаренко.
Співає: Зоряна Коновалець
Про свою пісню Зоряна Коновалець пише.
«Додавши крові до блакиті неба, отримуємо якісний Марун».
«Мені випала велика честь, розповісти Вам історію про зародження війська в Марунових беретах.
На подвигах своїх побратимів і в пам’ять про тих, хто тілом не з нами. Загартовані війною, Десантно-штурмові війська залишаються на крайніх рубежах!
Дякую всім, хто долучився до створення пісні , а особливо автору твору - Сашку Положинському, який до мурашок зміг передати той посил, який я представляла лише в своїй голові...», - написала Зоряна.