Наталка Самсонова - Чорна вишиванка

Чорна вишиванка

Українська повстанська пісня 

Музика і слова: Олександра Шевченка

Виконує: Наталка Самсонова

Текст пісні

Десять років горіла земля у людей під ногами.

Десять років стогнала земля від ворожих чобіт.

Десять років карпатське село вже не спало ночами,

Десять років чекало синів своїх біля воріт.

Кожен день за селом у лісах скреготять автомати.

Кожен день умивається ранок в гарячій крові.

І холодної темної ночі до нашої хати

Принесли молодого хлопчину брати лісові.

А коли партизана Карпати покликали сині,

І коли вже нарешті настав розлучатися час,

Він сорочку свою позоставив на пам’ять дівчині:

"Нехай носить твій син і нехай пам’ятає про нас".

Приспів:

Чорна-чорна була та сорочка, чорніша від ночі.

Чорна-чорна, як смерть. Чорна-чорна, як свіжа рілля.

Чорна-чорна була та сорочка, як хлопцеві очі.

Чорна-чорна була, як моя українська земля.

Довго-довго лежала сорочка у маминій скрині,

Довго-довго чекала пошани, людського тепла.

І нарешті настала пора: я вдягнув її нині;

По щоці у матусі тихенька сльоза потекла.

І в душі зазвучали ніколи нечувані струни,

І сама мимоволі розпрямилась гордо спина.

Що б не сталось зі мною і де би у світі не був я,

Передам ту сорочку онукам своїм і синам.

Приспів:

Пісня - Чорна вишиванка

"Чорна вишиванка" - це українська повстанська пісня, що стала символом боротьби за волю України

Історія: Пісня пов'язана з трагічними подіями, зокрема з Кулебською трагедією, що сталася в ніч з 21 на 22 лютого 1941 року, коли підпільники ОУН вступили в нерівний бій з численним загоном НКВС. Точне походження пісні невідоме, за однією з версій, вона є народною, за іншою – її автором є Олександр Шевченко.

Сама чорна вишиванка набула особливого значення під час визвольних змагань. В умовах війни білі вишиванки були непрактичними, швидко бруднилися і були помітні ворогу. Чорні ж сорочки, навпаки, були практичнішими та мали кращі маскувальні властивості. Тому повстанці часто носили саме чорні вишиванки.

Пісня "Чорна вишиванка" оспівує героїзм, страждання та незламний дух борців за Україну. Вона розповідає про важкі часи, коли земля "стогнала від ворожих чобіт", про загиблих героїв та прагнення до свободи.

За звичай, в чорну сорочку вбиралися в часи скорботи, також вона була практичною, і в пісні символізує не лише практичність, а й трагізм, біль втрат, але водночас і незламність, як "свіжа рілля" або "українська земля", що залишається непохитною. Вона передає ідею спадкоємності боротьби – сорочка, залишена сином, повинна передаватися онукам, щоб пам'ять про героїв жила.